Носороги

Уявіть, ви йдете вулицею і бачите, що в кав'ярнях, офісах, книгарнях перебувають не сусіди, знайомі чи колеги, а... носороги! Ваші приятелі позбулись усього людського, стали товстошкірими, замість носа у них тепер величезний ріг. Вас це бентежить? А от їх — аніскільки. Адже носорогів більшість, а ви явно вирізняєтесь з-поміж сірого стада. Однак може воно й на краще? 

 

Відповідь криється в трагікомедії абсурду, яку втілив головний режисер Черкаського драматичного театру Станіслав Садаклієв за твором французького драматурга Ежена Йонеско «Носороги». У п'єсі, написаній понад півстоліття тому, відображено соціальний занепад, що відбувається за межами часу й простору. Йонеско стверджує, що ідея має цінність і сенс, поки не затьмарить розум багатьох. В іншому разі вона перетворюється в небезпечну ідеологію.

 

Постановка сповнена алегорій, метафор і підтекстів. Як залишитися людиною у світі, де більше немає людей, в якому гуманізм є ознакою безхребетності? Особливістю нової роботи Станіслава Садаклієва є візуальна лаконічність. Тільки два "найпростіших" кольори, лише одна універсальна форма. Та разом із тим, не існує ширшого спектру відтінків, аніж у видозміні чорного на біле чи навпаки. Вистава руйнує чимало стереотипів у сприйнятті класичного сценічного мистецтва, але так і має бути.